Побоююся того, що коли на злість Москві ми забудемо їхню осоружну мову, наші москвомисли геть розперезаються. Бо ніхто не розпізнає замуленого джерела, що однак живитиме їхні витоки. Поки вкраїнська коняка чує в роті московські цуґлі, то трохи не через огурство поборюватиме несмаший чужосторонній металь. Дак уже хоч іржатиме по своєму, з власної голови.
Немає коментарів:
Дописати коментар