"Another one bites the dust", — мало не що-разу гадаю я собі, переслуховуючи дуже нового, мобілізованого невідь із якої гущі старого життя, перекладаря. Коли-ж ні! Ковтнувши пилюки й по уркаганському байдужно сплюнувши на чужу й рідну мову, неборак (і неборачка!) далі собі повзуть, потім виводять гусиною ступою, а ще потім і підтюпцем підбігають за походом. Чи встигнуть поперед штучного интелекту? Вони вже мало від його відрізняються, а він від їх. На ціле життя обопільна наука. Тільки, що в Ши воно вічне, життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар