"Бідна душа без гроша." Чи чуєте? Душа! Чи, скажете, знов московці приказку нам попсували-понівечили? Душа споглядає сліпуче яскравий гріш і тямить, виразно тямить, що вона бідна. А в небі, кажу, сяє неосяжний і недосяжний ідеал гроша. А чого-ж, спитаються, недосяжний-неосяжний? Он він — мацай, бери! Ага, мацай — дак коли-ж не дається, а тільки споглядати й марити.
Немає коментарів:
Дописати коментар