Єдина спільна в українців риса — то впертість, упертість якась чи ще не сарматська: затята нехіть жити не своїй землі, знати свою мову, навіть визнавати власний народ несамохіть вукраїнлюють, українять, об'єднують і злютовують убоїщ, увер і упиряк. Непереможна завзятість охоче ховається під маскою непереборної запеклости.
У польській мові obywacel то громадянин. У нас не так, але обивательство — основа нашого громадянства.
Немає коментарів:
Дописати коментар