Десь-не-десь у Мережу залітає й мертвим птахом повисає на її дротах якийсь стислий манїфест стосовно до норм нашої стражденної мови. Нормативісти колошкають тісний рідномовний гурт доповідними записками про стан виконання мовної норми. Ці доповіді й справоздання завсіди прості, як долоня, й міцні, як ляпас.
Чи не зацікавитися нам, чого-б це так? Раз, нормативисті коментатори звужують мову через свою власну постать, поставу нормативну. Наша мова, бач, довго лишалося увільнена від суспільних і державних обов'язків, то вже нікому було її й ніяк перше муштровать, а далі муштрувати — сама якось давала собі раду. А коли лексикографи нарешті насправжки заходилися коло її багацтв, угноюючи поле для національного злету, то збирали все, що здавалося їм живильне й родюче. Виявилося, що вкраїнська мова в своєму, так зветься, корпусі й так званому узусі, доброму проти зрозумілого й коректного (правильного), виявляла (час тут минулий) надзвичайну гнучкість і надмірну розкішність засобів. Нормативисті дослідники жадають універсальности на збиток опрічности, а ця остання в нас буяє на всіх рівнях. Наприклад, існує кілька варіянтів наголошування для того самого слова. Це міняє музику мови, дає додатковий ресурс: байдуже, байдуже, байдуже. "Дак навіщо-ж аж три?", — дивом дивується нормативіста. Страшно й одного.
По справжньому до нормування нашої мови взялися тільки за СССР. До речи воно було й коли мову так кували й гнули, що вона стала більше схожа на нормальну, референтну, загальнозрозумілу мову московську. Чи не всі наші нормувальники вивалися з рукава совіцької шинелі: за небіжчика Есесесера вивчали й пізнавали її або перейняли від тих, що тоді вивчали й пізнавали. Це друге коло звуження: от усі знають, що таке "урок" — то сьвятая сьвятих шкільної науки. А те, що воно в нас було, як і в поляків, lekcja, а уроки, не проти ночі згадуючи, з пристрітом разом, годиться вже забути, бо коли ти вчивсь, ну, не сто-ж тобі років?
А третє, найвужче кільце — то звичка мовного пропаґандисти вікувати цілий вік серед безмовних, без'язиких бемків: навчаючи ідійотів забудеш і критичне мислення й творчий неспокій. Хто всеньке життя учить гадів плазувати, вже навіть і підтюпцем не підбижить. І, тим паче, не полетить. Огієнка й Синявського давно нема, то хто-ж виказуватиме широту поглядів? Нема широти, а тільки односередкових три кола.
Немає коментарів:
Дописати коментар