Що не людина, то окремішній, неповторний стиль. Мовний стиль, звісно, бо на що иньше стильне й непотворне треба купи коштів і гори культури, а такі купа з горою тепер рідко здибуються чи перестріваються.
Тому й кожен мистець-письменник — то свого хову мова: хапаєшся за словники — й далі за голову, бо нема там такого! Те, що митець собі призбірував, заховав він для власної потреби. А далі як сипонув — усі від блиску червінців аж стріпонулися: золота маґія! Хто так не може, хай уже начитується словників. Не словника, а саме множини словників. Отак очитається, да й зачне вже марити чимось обізнано особистим.
Немає коментарів:
Дописати коментар