У вечірнім метрі, де є Мережа, люде хапаються щось мацати й лапати таке сьвітле. Тільки я на ввесь ваґон, ніби який письменник, спостерігаю типи. Всі типи різні, а схожі одненьким: дуже кортіло цілий день сказати-написати якусь дурницю. Треба себе стримувати, дак коли-ж охота гірше неволі. А людині здається, що то вона випурхнула з безелектричної клітки.
Немає коментарів:
Дописати коментар