Нас не турбують, нас тривожать уранці, коли ми, ще до ладу не прокинувшись, пробуємо дати поштовх приватньому своєму життю, запхати в свою буденщину та поденщину хоч трохи загальнішої сути. Й само тоді, коли пробують закльовуватися якісь житки, з невисокого неба починають брумчати якісь марні підхмарні трутні: "А життя нема, а життя не буде! Ми п-р-р-р-инесли вам сме-р-р-р-ть!"
То невмерлий СССР надсилає нам свій московський час.
Немає коментарів:
Дописати коментар