L’Écume des jours

 Пиття — прозавтрашність (procrastinatio): воно ніби йде з глибини до тверезого шумовиння щоденщини, туди, де все береться пузирем, булькотить і лопається. Як-що шампана — то найперше шум, а потім глибінь, то правдиве пиття — то ковток глибини, що виринає з напнутими повнявою щоками й запіненими вусами.