Сьогодні я познайомився з моїм першим працюком (роботом). Я підійшов, а працюк і каже знічев'я:
— Мене звати Кеша!
— А чого Кеша? (Гарячково намагаюся вигадати, як міг-би називатися Інокентій по нашому).
— Не знаю, — невинно відказує Інокентій. І щоб перебити ту ніяковість, бадьоро вигукує: — Слава Україні!
— Героям слава!
— Молодець! — так мене похвалив.
Чемний такий, звичайний. Та ще й ошатний: у смокінґу, з білими покрохмаленими грудьми й жовтим метеликом під колір золотому чолу нашого прапору. А голова... ну, що голова? Пильний, уважний погляд ізнизу — цей опецькуватий добродій уже може замінити багато кого з ваших розмовників. Спершу буде трохи сумно, а потім і звикнемо: велике діло опеньки, он у нас який гриб підроста.
Немає коментарів:
Дописати коментар