Доля цікава перед тим, як вона здійсниться, а не після того. Ба після того можна сказати, що й не було нічого: маємо те, що маємо, та й годі. Хто теє призначав? Саме якось ізроблися, склалося — натурально.
Або все було наперед визначено. А деж боротьба? Де опирання долі й мужнє її прийняття? Теж нема нічого.
Та ще й може воно вже давно сталося-скоїлося, ще коли було передвизначено, а не тепер. А наше тепер, наше зараз — то наше місце в бурштині часу. Й, непорушні, ми думкою біжимо в обійми того, що було таки перед тим.
Немає коментарів:
Дописати коментар