Ми живемо щасливою добою розуміння: одежа знаннів — і пишні шати, й убогі свитинки — валяється під ногами, вживана, зношена, дешево купована, непотрібна. Люде бігають голісінькі, хіба що хто на сьвято підпережеться.
Радо вітають усі визвіл розуміння: тільки що здумаєш — а воно вже й істина! Й легеньке воно, як пір'їнка — он як пурхнуло. Й багацько того пір'я літа — ніби перини дерли та й дерли. А прикриватися не треба нікому — сорому вже нема, а літо ще не минуло.
Немає коментарів:
Дописати коментар