Нема нічого буденнішого, ніж коли Ромко вподобав собі Юльку. Цілий сьвіт відвихується від їхнього щастячка й заплющує очі на ту красу, що вони вбачають одне в одному. А вже як назвати їх Ромеом і Джульєтою, дивитимуться ту виставу безліч разів і прицмокуватимуть, що:
"...ще нїколи не було нещастя,
Яке Ромео склалось та Джульєтї."
Таки не було: в нас усі нещастя з Ромками та Юльками. Й уже давно вони нікого не цікавлять. Отака сила чужого імени. Оце тобі nomen est omen. Цікаво знати, що італійці роблять на тій дієвій п'єсі, позіхають чи переморгуються: "Ти диви, як ангеляни наших Ромка з Юлькою розписали!"
А десь в Україні підростають Нікітка з Крістінкою, їхня зустріч і женихання вже не будуть такими заялозаними, як у Микити з Христею.
Немає коментарів:
Дописати коментар