Тереза Авільська скромно пише, що сідає до писання, як невправний танцюра стає до танцю: тупцяє не в лад і з музикою різно, але таки сподівається, що хтось прихильний візьме та й закружляє з ним таки. Виходиш сам посеред залі, а по-під стінами непорушно сидять сліпі читачі, гостро дослухаючись до чарівної музики сфер і недоладнього торохкання глухого танцюристи: "Од Ніжина до Прилуки та й побила закаблуки..."
Немає коментарів:
Дописати коментар