Живемо ніби в справжності, але як-же фантастично, аж науково! Висимо у зашморзі часу, але живісінькі. Бо в нас у цьому наймінливішому, найпоступовішому із сьвітів без кінця повторюється не тільки буйна підлота й чимала нездарність, як у всіх, але чомусь і геройство з жертовністю. Ми запевняємо героїв і присягаємося жертвам, що все воно не на вітер. А коли й було, як мовляв Іван Франко, "немало марної праці", то це вже в-останнє. А як не в-останнє, то хай воно піде в непам'ять до наступного разу.
Немає коментарів:
Дописати коментар