Сьвятим ніхто не хоче бути та й охочих до геройства не гурт. Однак, народившись в українстві, подвижником бути таки доводиться. От ти хочеш собі жити мешканцем, а надходить пора направляти хату. І що-ж? Як ти зроду вкраїнець, то вже мусиш робити подвиг. А як уже закортить одпочити не на призьбі, а де-инде, то й подвигу мало, треба щось присьвятити.
Тому не судімо втікачів од долі. Тим паче, що від неї не втечеш: наздожене й одкинута сьвятість і зневажене геройство.
Хто теперки кине каменем у тих двох, що не хочуть визнавати шлюбної відповідальности й перед самим Богом, не то що перед якимись там людьми, хай вони й батьками назвалися? Усім звісно, що тепер такий сьвіт настав. Тепер нікому не повинно навіть і признаватися до жіноцтва чи чоловіцтва - новою ніби добою живемо. Але поспитайте-но тих батьків, чи втекли вони сьвятости, героїзму, навіть як-що кинули тую закладену, нікому не зголошену родинку? Так ото-ж... Нашого тягаря перти таки доведеться, то лучче вже явно, сьвідомо й весело, кидаючи сьвітові виклик своїми сьвятістю та геройством.
Тому не судімо втікачів од долі. Тим паче, що від неї не втечеш: наздожене й одкинута сьвятість і зневажене геройство.
Хто теперки кине каменем у тих двох, що не хочуть визнавати шлюбної відповідальности й перед самим Богом, не то що перед якимись там людьми, хай вони й батьками назвалися? Усім звісно, що тепер такий сьвіт настав. Тепер нікому не повинно навіть і признаватися до жіноцтва чи чоловіцтва - новою ніби добою живемо. Але поспитайте-но тих батьків, чи втекли вони сьвятости, героїзму, навіть як-що кинули тую закладену, нікому не зголошену родинку? Так ото-ж... Нашого тягаря перти таки доведеться, то лучче вже явно, сьвідомо й весело, кидаючи сьвітові виклик своїми сьвятістю та геройством.
Немає коментарів:
Дописати коментар