Рій

Бджілка побренить до вулика — й так сторожко: "Чому я себе чую, де рій, де рій?" А ми, кожен, розпачливо дзижчимо: "Чом я себе не чую? Я-ж сам, я-ж сам!" А рій тим часом рівно гуде — ані дзижчинка ніде не вилізе.