На кожного Шевченка є своя Ликера Полусмакова. І таки вона Полусмакова - за приналежністю. І то не несмак, а саме полусмак. І Шевченко бачить, що хист йому не належить, а могла належати Ликера. Але й Ликера не його, а якась перукарева. Лиш на старість зробилася Ликера ніби й поетовою, а не тільки голярською вдовицею. І по смакові - на тобі полусмак.
Немає коментарів:
Дописати коментар