Нині перший день другого століття нашої соборності, й можна, не боячись, сказати, що сто років було. Сто років — то дуже й дуже в межах моєї історичної пам'яти, моєї й мого покоління, це бабусі й дідусі, їхнє перебування-переживання, що й на нас було перейшло.
Наша соборність у своєму риштованні перестояла століття страченої державности. Як прибрати риштовання, то залишиться голий, невидимий дух. Але дух той чути. Аж не віриться.
Нас усе ділять, як шкуру русявого печерного ведмедя. Та ми й самі себе ділимо: хто хоче бути за Польщі, хто стужився за бабунею-Австрією, хто тяжко звик до Москви. Історія нашої failed state багатюща — хоч кожному сусіді давай по кавалкові. Але не ділиться, не дається — на те соборність.
Нас усе ділять, як шкуру русявого печерного ведмедя. Та ми й самі себе ділимо: хто хоче бути за Польщі, хто стужився за бабунею-Австрією, хто тяжко звик до Москви. Історія нашої failed state багатюща — хоч кожному сусіді давай по кавалкові. Але не ділиться, не дається — на те соборність.
Немає коментарів:
Дописати коментар