Сутичка

Лавина спала й не знала, що спить. Лавина прокинулась — і не знала, від чого. Хтось кинув камінця? Чи свиснув, кашлянув або чхнув? Може й просто легенько засьміявся, почувши власні думки?
Лавина почула-б регіт, якби почула. Але першим, що в ній озвалося, був власний гуркіт. Будь-що й будь-хто може зрушити лавину. Але спинити не може ніхто й ніщо. Сама лавина не знає, де стане. А там зразу засне як дрова й навіть не захропе.