Дожидаючи потягу метрового, довгенько так дожидаючи на пізнім, порожнім пероні, змушений був послухати розмовоньки одного молодика. Говорить нешвидко (а ми, перекладарі, швидку балачку ненавидимо аж геть), але так, ніби тягне чіпкий мед із дзбанка, лиш витягає щось хоч і мастке, та не медове. Кортіло мене сказати йому: "Не говоріть зовсім, то не Ваше!" Але не сказав і слушно вчинив: не треба говорити — то не моє.
Немає коментарів:
Дописати коментар