Як у ліс

"Я ніхто для тебе, як Уліс — пам'ятаєш — в давнім грецькім міті?.."
Загадковий рядок у Кисельова. Чому як Уліс? Міт вона пам'ятає, Уліс для неї хтось — натрапив на осьвічену. Уся та історія безглуздих чоловічих мандрів для неї — ніщо? Але без них ніхто вийде будь-який чоловік. Усі ми мандруєм, хоч-би й у пошуках пивнички. Мандруй удома, вона — не Пенелопа? Хтозна.
"Я ніхто для тебе, як "Уліс"..."? Я, правду кажучи, й сам не дочитав. Джойс дописав, але навіть власної дружини тим не вразив. І друкарки не вразив, і однієї знайомої хористки не вразив. Так, хлопці почухали потилиці. Отже, "я ніхто для тебе, як "Уліс"" — усе прозаїчно.
"Я ніхто для тебе, як у ліс.", — давно вже не пишу віршів, але це таки поетичний вихід. Я ніхто для тебе — хоч до лісу біжи й вий. Ні, треба бігати, щоб не вить; а шукать — така вже доля чоловіча. От я ніхто для тебе, але я — як Уліс. Ніхто для тебе, але за кущами сьвіжою квітучою гілкою хльоснула, майнула одна — біжу. Біжу писати нового вірша. Як у ліс.