Перша сторінка

Я придбав собі Лукашів переклад "Пані Боварі", щоб вивчати вкраїнську мову - то ще звичка старих совіцьких часів. Чужих мов ми тойді не знали, а так читали чуже красне письменство, та ще й принагідно бавилися вкраїнською мовою, трішки несилуванішою за ту, що чигала на нас по творах українських совіцьких письменників.
Ледве підучивши рідну мову, я завів собі такий звичай: вартість твору красного письменства, а надто перекладного, визначаю за першою сторінкою - вона буває низько викочена і тому коротша, але таки вона й перша!
Як-що на першій сторінці не знайду трьох хиб у вкраїнській мові - можна читати далі. На жаль, через цю вперту звичку я майже нічого не читаю із сьогочасного. Але колишнє - то иньша річ.
От хоч-би й Лукаш. Так, перша сторінка. "Ми сиділи за уроками…" Як були совіцькими дітьми, то мусіли. Але Франція середини ХІХ ст. могла не зважати на русизми середини ХХ-го. Отже, "ми сиділи при лекціях" (як при роботі). "Одягнений не по формі" - по нашому було-б "одягнений не за формою". "...задрімав, враз..." - можна для милозвучности "...задрімав, ураз...", але то вже дрібниці. Так само "він вступає": чом не "він уступає"? Ще дурничка. А от "відірвавшись від занять" - не годиться. Треба "відірвавшись од науки, навчання чи вчиття". "Волосся… підстрижене в кружок". Ні, треба "кружальцем". Штани "на підтяжках", а годилося-б "на шлейках".
Кінець першої сторінки. Вона десь завдовшки як оцей мій допис. Читатиму й вивчатиму далі. Бо таки є чого повчитися в старих майстрів! Хтось скаже, що я мови сам не знаю. Правда тому: не знаю, того й вивчаю!