Римське право

Як брати за мірило такі нації як от, приміром, французьку, ангелянську чи навіть і гамерицьку, де майстерність у говірній і листовній мові править за невитравну ознаку станової приналежности, то найтяжчий ґандж і карб нашої интеліґенції - її цілковита мовна безпорадність. Ми починаємо видряпуватися з самого споду - з такою рідною мовою нас цуралися-б і не пускали в хату в усякій порядній країні. Ми качаємося по долівці, втолоченій малими босими ногами суржикуватої стоноги. І на тому долі ми п'явчимося як на любій пухнатій постелі, і Прокруст нам там - друг і хоронитель.
Та скоро-но засурмить до бою чужа мова, ледачі каліки схоплюються й кидаються бігти куди ведуть очі. Бо є римський бенькет і є римська карність.