Прима-балярина

8-е березоля. Виходжу на вулицю - на зустріч біжить молода безхатьківна зі жменищем "прими" в кулаці: відай, свої "хлопці" щедро на сьвято почастували. Тепер до тютюну ще треба "хліба": буде "тютюнкова". А вона-ж хмільна - на цілий день стане! Весело просить "на хліб" - культурно, по московській: безхазяйки знають, як по людськи просити треба.
Нині бурлацтво почувається справді сьвяточно: вони назавсіди облишили руїну свого приватнього життя та й гуляють-бенкетують в неділю і в будень. І вся країна, так самісінько, на цілих чотири дні кинула все, що падало, і голо празникує. Нині маємо на те "міжнародній" привід, і тому всім радісно.
А будучина ще сьвітліша. Молодеча, наше майбутнє, вчиться жити легко. Годі вже, намучилися! Викладацтво та студентство мерзне по хатах усеньку зиму. Викладацтво в Ґуґлі дошукується всяких питаннів і ставить їх перед допитливим студентством. А дотепне студентство в тому самому Ґуґлі дошукується всяких відповідів і доставляє їх викладацтву. Науковий процес!
Ще менші не ходять до школи то через мороз з очима, то через хижі карантенові недуги, а то просто вакаціюючи.
Тому моя вранішня "прима-балярина" на свойому місці. Вона сьогодні вибігла в сьвіт, як на кін життьового Театру Опери та Балету. Вона, і тільки вона, робить свій лійкий "хліб".