Змислена нація

Скоро-но з лави незчисленних шевченків вийшов Шевченко, малоросійство схаменулося: мало Росії. Великої Росії мало. Тепер доба вимагає більшого.

А поступове російство вгрущало: талановито, модньо, але-ж нема такої ні мови, ні народу такого нема. І то треба відверто визнати!
Тоді Шевченко ще міг сказати:
- Хлопці, гляньте: я - Оссіян! Осіянъ я, ребята! Начитався Шафарика й Ганки, та й собі понаписував: вигадав, ніби була така мова, людиська такі ходили були. Збагатив на свій текст великий контекст руської культури!
І всі заволали-б:
- Слава! Ще! Він прохвесор! Учитель! Дохтур! Лікар!
Але Шевченко того не зробив. І не зробився Шефчєнкай.
І тепер найпростіший і найдолігливіший спосіб ненавидіти вкраїнців -  то до Шевченка зневага.
Бо Шевченко не вигадав українського народу. То вкраїнський народ витворив Шевченка, щоб той вимислив із його націю. І вона потроху вимислюється.