Послухав романс Пачовського "Забудь мене" й дуже зворушився. І чого-б то? Немає в моєму минулому нещасливого кохання, не йду я з тим на війну... Чарівна сила мистецтва? Українська чулість?
Ні, ліричний герой тужить за собою, а нещасливе кохання, смертна війна — то подоби, обриси. Сумний похід у забуття стосується до кожного :
"Оркестра грала нам сумне:
Забудь мене, забудь мене..."
Ні, ліричний герой тужить за собою, а нещасливе кохання, смертна війна — то подоби, обриси. Сумний похід у забуття стосується до кожного :
"Оркестра грала нам сумне:
Забудь мене, забудь мене..."
Немає коментарів:
Дописати коментар