Поки стоїть Московщина, поти не припинятиметься в ній цілокалендарний вертеп українських прізвищ, що ходять там із машкарою сьвятками і в будень. У нас вони були приходьками з чужого села, а там уже приходьки з-за лінії фронту.
І звучаться ті прізвища в несвоєму оточенні якось неповажно: какая-та прихотька, деріпаска! А воно-ж нащадок могутніх козарлюг (а не казарлюк!), тих, що, маючи віку сто років, без ножа на Кубані трощили кавуна та роздирали паска, коли вже не вільно стало мати й ножа, бо ті, хто сьвятив, і забрали сьвяченого. Занапастили Кубань! То що мають діяти, як не дерти голіруч даровану московську паску?! І деруть, жеруть...
І звучаться ті прізвища в несвоєму оточенні якось неповажно: какая-та прихотька, деріпаска! А воно-ж нащадок могутніх козарлюг (а не казарлюк!), тих, що, маючи віку сто років, без ножа на Кубані трощили кавуна та роздирали паска, коли вже не вільно стало мати й ножа, бо ті, хто сьвятив, і забрали сьвяченого. Занапастили Кубань! То що мають діяти, як не дерти голіруч даровану московську паску?! І деруть, жеруть...
Немає коментарів:
Дописати коментар