Відстань до нездійсненности

Мало знайдеться сталих ненаших усталених висловів, що я так завзято цькував-би як отой "крок за кроком". І то з причин суто хвилозопичних: позичений "шагъ за шагомъ" мав-би віддавати якийсь чин чи, пробачте, дію. А насправді висловлює цілковиту, навіть суто мовну, нечинність і недіяльність. Ми говоримо слово по слову, розглядаємо думку по думці, то як-же ми зробимо "крок за кроком"? Саме слово "крок" у нашій мові знайти можна, але хоч як густо обкладися словниками, ніде не знайдеш "кроку" в значінні фази чи етапу, послідовного заходу. Ідіоми мають заховувати в собі філософію мови навіть і після того, як їхня будова "застаріває". Тому живцем видерті з "розвиткових", "старших" мов фразеологізми дуже шкодять. Такі запозичення любить московська мова, але тільки  в ролі панівної. А нам де панувати? Хоч-би лад дати...
У кінці таких тирад мене завсігди питають: то як-же треба? Учітеся, брати мої, думайте, читайте... Поступом усе з'ясується...