У Шевченка в коротенькій причті за вбогу душу, лукаву волю та прийдешню правду — недовідоме слово "хребетносилий":
Слова того ніде нема, навіть у сумлінного Огієнка, що склав за Шевченком цілого словника.
І де тії царіє йому примарилися? Де вони ворушаться? Хто вони й чого?
Таємні, незбагненні, як сама правда: десь ніби буде вона про Вкраїну...
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі...Слова того ніде нема, навіть у сумлінного Огієнка, що склав за Шевченком цілого словника.
І де тії царіє йому примарилися? Де вони ворушаться? Хто вони й чого?
Таємні, незбагненні, як сама правда: десь ніби буде вона про Вкраїну...
Дякую! Дійсно, недовідоме слово... Але зрозуміле, сила є у хребті, людина зі стрижнем, з хребтом. А щодо тих хто ворушиться... Та відчувається... Вже є розуміння і моральна сила. Є бажання навести Лад у Власній Хаті.
ВідповістиВидалитиЯ-б сказав "дати власній хаті лад".
ВидалитиЦе ж де ми? Якийсь контакт чи ще якась московська потвора? Це ж на якого біса перли перед п"яною свинотою розсипати?
ВідповістиВидалити