Поруч зі мною живе людина прозірлива: бачить Великим постом усі мої гріхи, бачить і сахається їхнього смороду. Ні, то не дружина, як хтось може подумати. То чоловік, мій сусіда. Знати моїх учинків він не може, але прозирає мене либонь очима духовними, бо коли сходиться носом до носа, на моє виразне до його здоровкання не каже нічого й тікає мого стидкого погляду. Бо прозірна моя оболонка править йому за сочку. І в тій сочці роблюся я далекий, безгучний і непорушно скарлючений на самісінькому дні свого спаду та занепаду.
Немає коментарів:
Дописати коментар