середа, 29 листопада 2017 р.

На денний переліт

 Їду, як і завсіди, в метрі  пригнітило масою до немолодої парки. Він прижовклий, злинялий: життя вже передо мною притисло й вичавило майже все. А вона вся  усьміхи, уваги; очі виспіли, як вишні, голублять, промовляють: поласуй, голубе!
І чоловік, як поважний птах, похмуро натоптується тими вишнями на денний переліт. 

Немає коментарів:

Дописати коментар