Насукір науці

 Жінка завсігди звертала мою увагу на надзвичайний нахід омели на наші вкраїнські дерева. Вона пояснювала це несприятливими умовинами в середовищі. Вірним чоловіком бувши, я й собі додержувався дружининої думки.

Аж тут здибав фахового фітопатолога й арбориста. Він компетентно розтлумачив мені, що зимозелень насправді еволюціонує, стаючи войовничішою, по вченому — "аґресивнішою". Вже залізла, кажуть, навіть на славетний київський каштан — є таке диво. Німі братове дерева звикли жити в людському суспільстві культурно, то-б-то там, де на те дозволять. Вони, як звісно, вмирають стоячи, мовчки. А івилга-шульга взяла на себе діяльну соціяльну ролю: теж мовчечки, але влазить, де може, а не де просять.
Вона вчиться від людей: ненаукова фантастика почала справджуватися насукір дурній науці.