Licet barbam auream habeas

 Борода не робить философа, але вона викладає навказ образ одцурання од сьвіту й прикмету духовних шукань. Звісно, стрижений чуб, кумедні круглі окуляри вченого, що не вчиться, старосьвітські кеди одразу рішуче все те заперечують.
Це — гіпстер, це просто мода така. Я ще пам'ятаю, що гіпстерами називали гіппі (призабутих hippy, по совіцькому — хіппі чи хіпанів). Я ще встиг посьпівати на схилі тодішнього гіпстерського віку, гуртом посьпівати, з усім поступовським СССР:

"Когда мы были молоды,
Мы все носили бороды,
Мы все растили волосы
И пели ясным голосом.
Теперь другой расклад,
Дороги нет назад...",

— нема дороги, що й казать, нема. Але вірмо, що в буянні тих манастирських борід під голеними скронями й потилицими — таки розмай свободи. Модня саме barba з відомого так званим студентам-филологам прислів'я "Barba non facit philosophum". Латиною-ж barba — не просто собі борода, а така, що хоч философа і не вчиняє, але порядна жінка з такою бородою, густою та довгою, розпатланою-пелехатою, на вулицю свого дурня не випустить.
У полуденних греків і римлян, може, такі бороди всім росли. Серед нашого брата русича, поки не почали голитися, багато, гадаю, було чоловічої поторочі з прекумедними віниками замісць пишних мітел. І мені, грішному, дав там Бог небагато. Для фундаменталистого православного то велика прикрість. Завсіди заздрив на тих, у кого буйна борода до очей. Тепер не зазадрю, бо нагодився колись кучерявий, коли саме модні були італійські кучері. Ніхто не вірить, що ти справжній, а від того пориває нуда.
З усім тим, завідських бороданів можна щиренько привітати. Близько ста років мусіли вони та батьки й діди їхні голити собі лиця чи не двічі на день, змагаючи вияв своєї мужности, поки та мужність здавалася манірній добі надмірна. Тепер мода оббігла навколо свого годинника й повернулася до розкішних нестрижених борід. Дай Боже, щоб подовше затрималася коло них: може звикнемо до духу й волі.