"Facebook" — не дзеркало, а водотеча.
Зранку в люстро поглянеш, а там недобре: все потребує праці. Жіночка чоло хатинки побілить, півники понамальовує — й якось воно пристойніше й гарніше. А в дядька й коло порога неметено: так і суне собі до людей.
Надвечори, майже в обляги зазирнеться у "Facebook", а там, у пливучій воді потічка, замісць ізмореного працею фантома — всьміхнене лице з-під просьвітчастих жмурків, ніби сам патрета малював: і котики тобі, й амурчики, й троянди небачених кольорів. Подивитися й умитися, ще й з лиця води напитися.
Хороша година, сонечко тихенько сьміється, пір'їнки десь на синьому прапоровому шматі пороздмухувані. І чого не жить? А у селах у веселих — і люде веселі: всі гарнюки й гарнючки одне до одного — лагодом. І жадного сьвічада чи верцадла ніяк ніде нема — все парсуни та поличчя і ніхто ні на кого пальцем не показує.
Ну, майже...
Зранку в люстро поглянеш, а там недобре: все потребує праці. Жіночка чоло хатинки побілить, півники понамальовує — й якось воно пристойніше й гарніше. А в дядька й коло порога неметено: так і суне собі до людей.
Надвечори, майже в обляги зазирнеться у "Facebook", а там, у пливучій воді потічка, замісць ізмореного працею фантома — всьміхнене лице з-під просьвітчастих жмурків, ніби сам патрета малював: і котики тобі, й амурчики, й троянди небачених кольорів. Подивитися й умитися, ще й з лиця води напитися.
Хороша година, сонечко тихенько сьміється, пір'їнки десь на синьому прапоровому шматі пороздмухувані. І чого не жить? А у селах у веселих — і люде веселі: всі гарнюки й гарнючки одне до одного — лагодом. І жадного сьвічада чи верцадла ніяк ніде нема — все парсуни та поличчя і ніхто ні на кого пальцем не показує.
Ну, майже...
Немає коментарів:
Дописати коментар