Пішов оце в неділю навідати свого слабого друга-панотця. Слабий то він слабий, але яко сьвященик — духовно потужний. Тим-то й гадають люде, що до його тільки з духовним і ходять. А я, як у тій пісні співається: в його не обідав, тільки перевідав.
Родина велика та й завітальників чимало, заглядають шанобливо й одразу крадуться відступити: гадають, що там поважна розмова. А я всім гукаю, що прийшов розрадити приятеля в немочі, а не за духовне життя балакати; духовного-ж життя саме тепер зовсім не маю. Яка прикра правда!
Родина велика та й завітальників чимало, заглядають шанобливо й одразу крадуться відступити: гадають, що там поважна розмова. А я всім гукаю, що прийшов розрадити приятеля в немочі, а не за духовне життя балакати; духовного-ж життя саме тепер зовсім не маю. Яка прикра правда!
Немає коментарів:
Дописати коментар