День знаннів

 Хоч до школи нині й не ходив, але й досі цікавий до всяких знаннів. От узяти хоча-б церковнослов'янську мову. Болгари невимущено вимовляють "єштє молімся" на літургії оглашених, "шт" замісць "щ", бо таку мають мову. І ми ще молимося, але як? У церковнослов'янській мові руського зразка зовсім не має звука "ґ", але де, в якій київській церкві ви це почуєте? У Київі та книжна мова звучала з рідним "г", з тим вона й перебралася була до Москви.
Тепер не те: московити "гекання" на глузи беруть. Усупереч приписам літературної московської мови в словах "Бога", "Господь", "благо" й похідних чуємо в них (і в наших визнавців) "бока", "ґаспоть", "блаґа" й похідне, бо ще й приакують старанно. Слов'янська мова неакуча, зате акуча й ґелґотлива сучасна річ говірна на Москві.
"Політична пільга в Росії є пільга й українознавству", — писав Грінченко. Oh well... Дай Боже нашому теляті вовка піймати. Ну, це ще нескоро. А поки що дамо самі собі пільгу говорити на "г", на "о" й не оглушувати в церковній мові. А там, може, дійдеться й до вимови "і" на місці "ѣ". Як Біг дасть...