Совіцькими часами в мистецтві було таке поняття: "паровіз". Стати соціялістично реалістичним доробкові було не так просто: щоб дотягнути до ідеалу, потрібна була потроєна потуга ідейного льокомотиву. Бралася передова метода й вироблявся твір, що мав у тій методі розчинитися. Розчинитися без сліду в пам'яті й без шкоди для творчости. Але дурно миналося все лиш украй безхистим — од обдарованих усе одно лишався в душі слід. Паровик важко зідхав, сповнений сили, й мусом тягнув у вічність дорогоцінний надбанок.
Днями мені потрапив до рук метелик із давньої персональної виставки: Спілка малярів СРСР, Спілка малярів Литовської РСР, Центральний Дім маляра, народній маляр Литовської РСР Сильвестрас Джяукштас, каталог 1983 року. З "малярем" то я, певно-ж, хизуюся по теперішньому. Тоді всі були "художники", тількі бідні малярі — в прямім, а решта митців — у переноснім розумінні. І переносилося те розуміння далеко-далеко, туди, куди не сягали ні творчий огонь, ні творча сила.
У пана Сильвестраса "паровіз" стояв на запасній залізній колії (у рукаві) аж із 1969 року. Назвався він грізно — "Смерть активіста". Українському творцеві мабуть і на думку не спало-б живописати смерть активіста — тьху-тьху-тьху через ліве плече. Такому "паровозові" нележно судився-б "спиняльний черевик". Але в литовців лісовий опір перестав лише 1960-го (а вже в середині 80-х ще не старі "лісові діди" знову заходилися вишколювати молодиків для остаточної перемоги ніколи від нікого в сьвіті не скасованої незалежности.
Тому "Смерть активіста" скоїлася на вірняка. Хоча відтворення картини подалі від гріха зробили поважно чорно-білим. Активіст лежить долілиць у скупо вмебльованій хаті: під голим вікном стіл і лямпа до розмови: прізвища, явки, адреси. Беруть око його чорні чоботи — непаркетний був активіст. Зяє тим чорним і прочинена в безвидну ніч кватирка. Шиба ціла. Цілий сьвіт. І лишився він без активіста, того не завваживши. Не помітивши, що десь у йому згинув струмочок живого діяльного чину. Тільки що ми знаємо: тепер уже по активістові. Пасивна смерть активіста, безбарвна картина в кінці яскравого життя.
Ти з чийого боку був, активісте? Це ще хтозна. Активізм — то покликання, а на чий бік стати — він і сам до останньої хвилі не знає.
От тобі й "паровіз", от тобі й 1969 рік! Вічність...
Днями мені потрапив до рук метелик із давньої персональної виставки: Спілка малярів СРСР, Спілка малярів Литовської РСР, Центральний Дім маляра, народній маляр Литовської РСР Сильвестрас Джяукштас, каталог 1983 року. З "малярем" то я, певно-ж, хизуюся по теперішньому. Тоді всі були "художники", тількі бідні малярі — в прямім, а решта митців — у переноснім розумінні. І переносилося те розуміння далеко-далеко, туди, куди не сягали ні творчий огонь, ні творча сила.
У пана Сильвестраса "паровіз" стояв на запасній залізній колії (у рукаві) аж із 1969 року. Назвався він грізно — "Смерть активіста". Українському творцеві мабуть і на думку не спало-б живописати смерть активіста — тьху-тьху-тьху через ліве плече. Такому "паровозові" нележно судився-б "спиняльний черевик". Але в литовців лісовий опір перестав лише 1960-го (а вже в середині 80-х ще не старі "лісові діди" знову заходилися вишколювати молодиків для остаточної перемоги ніколи від нікого в сьвіті не скасованої незалежности.
Тому "Смерть активіста" скоїлася на вірняка. Хоча відтворення картини подалі від гріха зробили поважно чорно-білим. Активіст лежить долілиць у скупо вмебльованій хаті: під голим вікном стіл і лямпа до розмови: прізвища, явки, адреси. Беруть око його чорні чоботи — непаркетний був активіст. Зяє тим чорним і прочинена в безвидну ніч кватирка. Шиба ціла. Цілий сьвіт. І лишився він без активіста, того не завваживши. Не помітивши, що десь у йому згинув струмочок живого діяльного чину. Тільки що ми знаємо: тепер уже по активістові. Пасивна смерть активіста, безбарвна картина в кінці яскравого життя.
Ти з чийого боку був, активісте? Це ще хтозна. Активізм — то покликання, а на чий бік стати — він і сам до останньої хвилі не знає.
От тобі й "паровіз", от тобі й 1969 рік! Вічність...
Немає коментарів:
Дописати коментар