Мова так званих культурних людей за наших часів найперше й найбільше перекалічена перекладниками, що, пориваючись до чужої науки, ніколи не хотіли знати рідного слова.
Скільки я знаю, це питання досі лишається невпорядкованим. Цеб-то не віновлено питомого українського наголосу там, де це треба зробити. Мої власні погляди на поправність тих чи тих рис літературної мови зазнали певного розвитку. Наголос безперечно має вагу в збереженні питомих ознак нашої мови й у розрізненні слів за значенням (шко́да - шкода́). Тепер я спираюся на словники й праці Огієнка й Кримського як на надніпрянську школу. Це мій мовно-історичний вибір і вибір наддніпрянця. Але вважаю, що соборний скарб нашої мови слід убезпечити визнанням загальної західньо-української норми як відміни (варіянту) норми спільновкраїнської . Це нічому й нічим не загрожує, натомість розмаїть склад мовно-стилістичних засобів. Так буде справедливо й з погляду історичного.
У своїх повідомленнях Ви часто-густо згадуєте Івана Огієнко. Влучно сказано: "Велика мовна культура конче веде й до великої сили політичної"
ВідповістиВидалитиПане Сергію, підкажіть де можна подивитись правила наголошування слів в українській мові. Кому вірити?
ВідповістиВидалитиСкільки я знаю, це питання досі лишається невпорядкованим. Цеб-то не віновлено питомого українського наголосу там, де це треба зробити. Мої власні погляди на поправність тих чи тих рис літературної мови зазнали певного розвитку. Наголос безперечно має вагу в збереженні питомих ознак нашої мови й у розрізненні слів за значенням (шко́да - шкода́). Тепер я спираюся на словники й праці Огієнка й Кримського як на надніпрянську школу. Це мій мовно-історичний вибір і вибір наддніпрянця. Але вважаю, що соборний скарб нашої мови слід убезпечити визнанням загальної західньо-української норми як відміни (варіянту) норми спільновкраїнської . Це нічому й нічим не загрожує, натомість розмаїть склад мовно-стилістичних засобів. Так буде справедливо й з погляду історичного.
Видалити