— Ні, ну а як Ви ґльобально до того ставитеся? — питають у мене, пропонуючи до вибору: чи більше працювати, хоч за менші гроші, чи робити тяжче, та вже лекше брати.
Відказую на те, що я — чоловік мало ґльобальний, а все більше приватній. А приватній интерес відомий: своя пазуха ближче. І своя губа теж. І гаразд буде, коли пазуха зайве не мокрітиме, а губа — не сохнутиме.
Але то речі приватні, тонкі — візьмім-же тепер ширше. Колись ходила анекдота за ґльоб України. Дуже кумедно, бо мало-ж України, щоб на цілий ґльоб, хіба натягнути на його, як ту сову. Але тепер Україна стала ґльобальна: можна справді спорудити цілого ґльоба, червоно-чорним позначивши нашу напувану кров'ю землю, а решту сьвіту розмалювавши відповідно до вкраїнськости територій. Ось великий клапоть — скоро буде на п'ятину ґльоба, жаркий, багряний — так розпашівся-розчервонівся від люти на нас і душогубств. Є рожеві країни: й закривавленому спочувають, але й криваво-червоного не огудять. Є чорні — суто земля, до решти байдуже. Є, слава Богу, бурякові країни, прихильні до нашої землі та крови. Далі вже маляр знає, як змішувати барви ґльбальної політичної мапи України.
Немає коментарів:
Дописати коментар