В'являю, що в містечкові Атенах життя було повільне, то-б-то несквапливе й просторе, як і годиться бути містечковим житкам: десь розлягається статечна політика, десь гурток зосереджено спостерігає, як, сопучи, тягнуть одне з одного кишку вправні панкратіонисті, виставляється всякий кількадобовий театр. Ще вчора десь близько, бо все тут недалечко, блукав із вервечкою уважних учнів Сократ, сьогодні бачили Платона, а взавтра так само попоходять Арістотелеві. Люде живуть по вісемдесят років, є де розходитися! І які люде: не благії, раби незрячії, сліпії — тузи, до всякої масти козир. Добрі пани за рабами, а раби за панами. А ще-ж і на поступ не благословлялося! Повільне було буяння, дозвільне.
Немає коментарів:
Дописати коментар