Як докладніше розглянути переклади назв і вадки вже в назвиськах, то от візьмім хоч і "Talking to the Crazy" — назва проста, невибаглива, зате-ж із своєю мельодійкою, як і годиться назві, бо письменники (крім хіба наших сьогочасних), відмінно від українських перекладарів, дуже вже зважають на теє, що побачить читач на обгортці: щоб удалося читання.
То який-же нам буде переклад? Звісно, "Як спілкуватися з психами". Як? А де ви чуєте в "Talking to the Crazy" оте "ксп-зпс"? Геть не на той голос. І що в настанові про те, як говорити до навіжених, підустило перекладника на "спілкування" й "психів", де взялася ця несподівана львівська нелегкомовна високочолість?
Як єднатися, єдинитися, водитися, знатися, заходити, товаришити й урешті товаришувати з тими, хто "спілкується", how does one talk to the crazy? "Спілкуватися" — гарне галицьке слово, що спонука нас, перш ніж єднатися, гарненько розібратися на менші спілки. Тільки висока потреба підтримувати нашу мову як шляхетний переклад із московської, відповідальна завдача віддати всюдисуще дієслово "общаться" змушує вкраїнського интеліґента ненастанно "спілкуватися".
Але-ж нас учать, як говорити, можна й не єднатися. На не дуже дзвінке слово "псих", як-раз при цій нагоді позичене в московських кольоквіялистих, у нас знайдеться чималенько емоційно напахчених слів. Але закортіло перекладачеві власної, не позиченої в автора краси. Ну, що то таке — "talk", "crazy"? Де тут наше довге, мудроване міщанське говоридло?
Немає коментарів:
Дописати коментар