Оце вже вкотре, буваючи я на Майдані, завважую на мішках покинутої варти самотній український прапор із соромітним написом на сьвятому полі. На прапорі може бути місце на ймення Боже, на славне ім'я Українине, на полкову назву, але не на гидку лайку, що становить головну потугу й суть того народу, що його ми саме намагаємося здолати. Та лайка намісць молитви хоч і стала тепер славетніша за багато лагідніше й винахідливіше псякування зо славетного запорозького листа турецькому султанові, таки лишається супротивна нашій осібній культурі й традиції. Перелаяти ворога ми ніколи не зможемо, бо він так думає й говорить, а ми тільки придурюємося. Нам треба, шануючись, перемогти й нарешті остаточно зробитися народом із путтям, честю й повагою.
Немає коментарів:
Дописати коментар