Аж зумієшся — скільки московських дідів перед смертю зичить нам смерти! Прощальний постріл на порозі пітьми — куляга вліпляється в густо залюднену недалеку вкраїнську будущину. Не нажилися, бач, не навбивалися, не надихалися воєнним смородом. Завіса впаде й іще поворушиться від сліпих, але гострих вихваток захалявного ножа. На жалобному обіді високо сягне хвацька чара: "А таки завзятий був дідуган — бився до останку!"
Немає коментарів:
Дописати коментар