Важливе соційолінґвістичне питання: щоб наша мова не була "мужича". Це питання зняв (здійняв) був іще колись небіжчик Шевельов, хоча, як на правду сказати, то й він не був вільний од тої турбанини. Наша интеліґенція прикро пильнує, щоб не задивлятися під ноги й так не впасти, тому ввесь час держить на оці високі, як вежі надземної твердині, нормальні норми довідкової (культурної) мови. Й отак, задивляючись на чужі зубці-прапорці, хіть або й нехіть, упадеш у вовковину.
Візьміть на галай — на балай хоч який культуризм од интеліґенції, й можна наперед здогадатися, що то вона комизиться — культурно московиться. Навіть скромні ще поки впливи мови ангелянської вліпляють ув око тільки там, де вони закріпляють готовий московський карб. Ми не заживаємо народніх ліків, бо годиться перше прийняти московські. Але приймають їх не по мужичому, то-б-то не прибирають геть, а таки справді ковтають не скривившись.
Противотрую "радянському вкраїнському вчительству" мало не силоміць пхали в горлечко всякі там Смеречинські-Тимченки. І що поживилися? Аж ніяк: "культура" живе й перемагає натуру.
Немає коментарів:
Дописати коментар