На трускавецькому будинкові величенька ахвіша: "Гіркота Лисенка". Думаєш собі: горопашний наш Лисенко! Спізнав, бідака, досьвідчив уже того, про що й Грінченко казав був: "Життя — гіркота й нудьга". Чи не запив собі Лисенко з тої гіркоти? Бо иньший клясик підказував, Нечуй: "Люблю я ту горілку: і гіркота й солоднеча!"
А тут виявляється, що, хвалити Бога, тверезий наш Лисенко, не тую гіркоту він має. І не гіркість то злиднів чи розлуки. І борщ господинин у ложці не горенить. Хоч і гірка Лисенкова основа, та воно речовина. Сам Лисенко в ахвішці далі хвалиться, що його гіркота, од усякої болісти помічна. Ну, то ми вже знаємо таке — хай Лисенко йде на село дурити, а тут город Трускавець: за Польщі й гіркоти вже тої було, зате-ж і солоднечи. Тепер не те, але-ж Лисенкова доля не гірка, хоч вона й у гіркоті.
Немає коментарів:
Дописати коментар