У нашім готельчикові найліпші кімнати (з бальконами!) — на четвертім поверсі, аж під горищем. Ліфту десь нема. Так ото багатирі, пирхаючи від натуги, ледве сунуть на свій вершок, бо люде-ж кругом нездорові — що багаті, що бідні. Дак бідні-ж мало того, що самі сухоребрі будуть, то ще й ближче їм злітати на сідало — пурхають, як метелики. Оце я розумію — соціяльна справедливість: заробив на балькон раз, одроби й удруге, а тоді вже вилазь і оглядай свій Трускавець. А бідний чоловік, хоч низенько літа, та все впевнено вдивляється в свою будучину — та й недалечко вона здається.
Немає коментарів:
Дописати коментар