середа, 17 лютого 2021 р.

Навіяне з Свідзінського

Смерком випивши пророчий,
сивий хміль озер,
місяць ліг на денце ночи 
п'яний, наче вмер.

Розкотилися дукати
із цупких кешень.
Взавтра прийде жар згрібати
молоденький день. 

На похмілля аж блідезний
і зо сну сліпий, 
колом в хмарних хвилях щезне 
ніби хто втопив.

Але виб'ється година
темної пори 
його пляшка знову зрине
горлом догори.

То безвиддя вод полоще
те, що зна земля: 
повідомлення про трощу
сьвіту-корабля.

Капітан писав, що млосно
буде так, що ну, 
а в далекозорі космос 
й оком не змигнув.

Немає коментарів:

Дописати коментар