У слові "вкраїнізація" вчувається щось чуже: ніби брязкіт культиватора. От буяв собі бур'ян, а тут ізненацька плазує механічний плазун: "Будьмо вкраїнці, братове!" "Братове" до "будьма" готові, вже й чарки понаставляли, але чи вийдуть вони з тої бесіди саме вкраїнцями, чи не дармо наливалося? "Свій до свого по своє!" Ага! Комашня зразу прикинулася просто купою. Що ми вмієм, так це своє робить. А "вкраїнізація" — то не своє. Воно й зветься не по нашому. Такого слова й прабабця не тямила, що тільки по сільському й балакала.
Немає коментарів:
Дописати коментар