От уже вшосте я відбуваю науку в середній українській школі. З кожним разом стає не лекше, а гірше: чи то я опадаю, чи то школа нижчає. Вчителі та діти на карантені (по школах її й далі змосковська величають "карантином"), і батьки лишилися сам-на-сам із базальтом науки. Вчителі дістають платню, діти - оцінки. А батьки дістають завдання і ловлять облизні по всяких гіпотенузах і мередіянах, а по батьківському, невченому кажучи - протилежниках і полуденниках.
Що-ж удієш: теперки то моя школа. І маю на неї такий zoom, що заразний випар од бактерій, мікробів і вірусів учіння просто душить за горло шкільними рученятами.
Що-ж удієш: теперки то моя школа. І маю на неї такий zoom, що заразний випар од бактерій, мікробів і вірусів учіння просто душить за горло шкільними рученятами.
Немає коментарів:
Дописати коментар